" Жалюгідне виправдання для виманювання людських грошей кожного грудня , двадцять п'ятого числа ! " сказав Скрудж , защипаючи своє чудове пальто до підборідка .
" Але я сподіваюся ти матимеш цілий день .
Будь тут з самого ранку наступного дня . " Клерк пообіцяв , що буде ; і Скрудж вийшов вуркаючи .
Офіс закривався коли сутеніло і клерк , з довгими кінцями білого покривала , що звисало нижче його талії ( він не міг похвалитися гарним пальтом ) , попрямував вниз Корнхіл , в кінці провулку хлопці , вдвадцяте , в честь Різдва , а тоді побіг додому на Камден так швидко , як міг , щоб зіграти бліндьенс - баф .
Скрудж сумно повечеряв в звичній сумній таверні ; і прочитавши всі газети , витратив решту вечора на свою банківську книжку , після чого пішов спати .
Він проживав в будинку , що колись належав його покійному партнеру .
Це були похмурі кімнати в підвальних приміщеннях двору , які займали так мало місця , що здавалося ніби будинок будучи молодим втік від усіх граючи в хованки і так і не повернувся .
Зараз він був достатньо старим і похмурим , бо ніхто тут не жив окрім Скруджа , інші кімнати завалися як офіси .
Подвір'я було темним , тому навіть Скрудж , хто знав тут кожен камінь , намацував свій шлях додому .
