Підходжу до під'їзду – біля дверей високий підліток нишпорить по кишенях шукає ключі .
Я потягнулась у звичне місце сумки за своїми – немає .
Хлопець облапав уже всі штани і довгу куртку , дістався навіть до її подолу через діряву кишеню , і напівзігнутий заходився намацувати по колу під підкладкою .
Тим часом я занурила руку у сумку – під лоток з домашніми яйцями , торбинку із зеленню , слоїк сметани , блокноти , на дні копирсаюся між кремами , гігієнічною помадою , дезінфектором , розчіскою - масажкою , перекочую пальцями олівці з ручками .
Мовчазний момент під звуки нервового шпортання затягнувся , обоє намагаємось швидше знайти .
І тут я відчула металевий холодний дотик і подзенькування , швидко витягую на світ божий в'язку ключів , піднімаю над собою , наче у Форті Боярд , і голосно переможно кажу :
- Знайшла !
Пропікую домофон , проходжу притримуючи хлопцеві двері .
Завіса .
