Ця книга про так звані « бірюзові компанії » , де немає менеджменту як такого і все побудовано на самоорганізації .
Очікування від книги були досить значними , оскільки з одного боку я досить давно цікавився та пробував будувати щось подібне , з іншого боку — знав що ця книга має статус « must read » у будувачів сяючого хипстерського майбутнього .
Як і у випадку з реальністю , у мене виникло деяке розчарування ( не фатальне ) .
Кольори : обговорюється відповідність між кольорами і стилем управління — малиновий : магічний , червоний — авторитарний , ... помаранчевий — раціональний , зелений — консенсус ..... ітп . . Ну і нарешті бірюзовий — новий стиль , побудований на потребі в самовдосконалені ...
Я не скажу , що така класифікація не має змісту : можливо як мнемонічний прийом вона і вдала .
Але це не може бути більше ніж мнемонічним прийомом , пошук змісту в таких аналогіях .... навряд чи сильно нас збагатить .
Далі , автор будує « висхідний шлях » починаючи з нижчого до вищого .
( На мою думку це вже не дуже коректно , все організовувати в одну ланку схоже на прояв поширеного когнітивного викривлення . )
Ну і далі є огляд практик декількох « бірюзових » компаній , досить цікавий .
Одні практики більш - менш очевидні , інші ні .
В цілому — така собі реінкарнація « теорії Y » +­ методи організації взаємодії .
Читаючи про практики , які автор зображає як бірюзові ( довіра людям , близька ... взаємодія ) я згадав і знайшов на полицях іншу книгу ( Рей Іммельман : Boss ( бесподобный или бесполезный ) ) , де деякі з цих сами практик виводились з протилежних засад ( антропологічних — згуртовувати колектив як плем'я ) ) .
З іншого боку , сказати що книга ніяка — теж не можна , деякі практики ( обов'язковість консультацій ; інвестування у вміння домовлятись .. ітд ) — гарно мати на увазі і застосовувати там де це є доречним .
Єдине — я б все таки назвав такі компанії не « бірюзовими » , а « для дорослих » ( як на мене — об'єднує ці практики те , що люди взаємодіють один з одним як дорослий з дорослим , без патерналізму )
Але про проблеми , що в свій час були реальними для мене — в книзі нічого не сказано :(.
Тобто коли я будував щось таке , то самою першою проблемою — був брак людей , що здатні нести ризики .
Тут — організації вже є і вже працюють .
Інша проблема — я бачив як людина щось для себе вирішувала і ... як би так сказати : різко змінювала рівень адекватності / поведіну .
Таке буває ..
Третє — розподіл сфер відповідальності ( якби я лаявся щодо кожної речі , яка мені трошки не подобається ...
) На мою думку , найбільш ефективним способом управління подібна адхократична модель є у невеликих компаніях , де
1 ) більшість людей має достатню кваліфікацію , щоб бачити бізнес - процес і оцінювати КТУ
2 ) в досить « легкому » човні , щоб ситуація коли хтось « стомлюється » — дійсно несла загрозу цьому човну ( та=же Semco , замість розширюватись — створює нове підприємство ) .
До речі , слідкувати щоб кожен бізнес - юніт був таким , може мати зміст як стратегія .
Коли ж ці умови не виконуються — потрібен якийсь інший механізм : внутрішній ринок , тощо ... ;
А « сделаем так что б всем было хорошо » — щось на кшталт комунізму .
До речі , на 471 сторінці цієї книги у назві розділу з'являється « духовність » / / перепрошую , якщо когось образив
