- Що ж , мій старий друже , ти мене вилікував , зараз я тобі віддячу .
Пам'ятаєш як ти мені голову перев'язував в Розлогах - га ?
Очі Богуна почали світитися як два корбункули , а лінія вусів витягнулась в трашній посмішці
- Пам'ятаю , відповів Заглоба , - пам'ятаю що міг вдарити тебе ножем і не вдарив .
- А я що , вдарив тебе ?
Чи хотів вдарити ?
Ні !
Ти для мене любчику занадто цінний ; Я тебе буду оберігати як зіницю ока .
- Завжди говорив , гарний ти чолов'яга - промовив Заглоба , прикидаючись , що повірив в слова Богуна , але одночасно в голові в нього промайнула думка : - Вже бачу що він мені якусь пастку готує , не помре просто так .
- Ти гарно сказав - вів далі Богун - ти також добрий чоловік ; ось так ми шукали один одного і зустрілися .
- Правда в тому , що я тебе не шукав , але дякую на доброму слові .
