Вона лежачого майстра , здригнулася і прошепотіла :
- Цього я не очікувала ...
Вбивця !
- Та ж ні , ні , - відповів Азазелло , - зараз він встане .
Ах , чому ви такі нервові !
Маргарита повірила йому одразу , настільки переконливим був голос рижого демона .
Маргарита підскочила , сильна і жива , і допомогла напоїти лежачого вином .
Відкривши очі , той поглянув похмуро і з ненавистю повторив своє останнє слово :
- Отруйник ...
- Ох !
Образа є звичайною нагородою за хорошу роботу , - відповів Азазелло , - невже ви сліпі ?
Ну прозорійте же скоріше .
Тут майстер піднявся , озирнувся поглядом живим і світлим і спитав :
- Що ж означає це нове ?
- Воно означає , - відповів Азазелло , - що вам час .
Уже гримить гроза , ви чуєте ?
Темніє .
Коні риють землю , здригається маленький сад .
Прощайтесь з підвалом , прощайтесь швидше .
- А , розумію , - сказав майстер , озирнувшись , - ви нас вбили , ми мертві .
Ох , як це розумно !
Я це вчасно !
Тепер я зрозумів все .
