Але , відхиляючись трохи від теми , як це роблять погані письменники , я був одурманений сентиметальної м'ягкості .
Я побачив Марту Магнум і став належати їй .
Їй було вісімнадцять , вона , білого , як слонової кістки , кольору клавіш нового піаніно , красива , одержима вишуканою серйозністю і жалюгідним очаруванням наївного ангелу , була приречена жити в маленькії , нудній прерії - місті Техасу .
Вона мала дух та шарм , який давав їй можливість виривати рубіни - малину з корони Бельгії або будь-якого іншого показушного королівства , але вона цього не знала і я не дав їй знати цього .
Як бачите , я хотів отримати та утримувати Марту Магнум .
Я хотів , щоб вона була вірна мені , щоб прибирала мої капці та трубку щодня туди , де я не зміг би їх знайти увечері .
