Але Лі і я встановили палатку.
Через річку було видно з десяток маленьких гір густо вкритих кедрами, але жоден з них не був у форму сідла.
Це нам не завадило.
Видимість оманлива.
Форма сідла, як і краса, можливо існує тільки в очах спростерігача.
Я та онук скарбу обшукали цей покритий кедрами схил з такою прискіпливістю, з якою панянка шукає в себе блоху.
Ми дослідили кожен схил, вершину, окружність, впадину, кут, укіс, і заглибину на кожному з них дві милі вгору і вниз попри річку.
Ми провели чотири дні роблячи це.
Після цього ми запрягли гнідого та саврасого, і повезли остатки кави і бекону сто сорок миль назад до Кончо-Сіті.
