Він чекав близько двадцяти хвилин, а потім високий чоловік у довгому пальто, з коміром, піднятим до вух, швидко перейшов дорогу з іншої сторони вулиці.
Він шов прямо до очікуючого.
"Боб, це ти?" він запитав із сумнівом.
"Це ти, Джиммі Уеллс?" вигукнув чоловік в дверях.
"Боже мій!" вигукнув новоприбулий, схопивши обидві руки іншого своїми.
"Це Боб, жодного сумніву.
Я був переконаний, що знайду тебе тут, якщо ти ще досі існуєш.
Так, так, так!
Двадцять років - довгий час.
Старі часи минули, Боб; я б хотів аби вони не закінчились, щоб ми могли ще раз повечеряти тут.
Як тобі жилось на Заході, старий?"
