- Це вже другий - подумав.
Цього разу вже не налякався, бо цей другий труп лежав на спині і не виказував жодних ознак життя і руху. - Скшетуский просто додав ходу, щоб не закритилася голова. Очерет ставав все густіший - що з однієї сторони давало безпечний сховок, з іншої значно утруднювало похід. Пройшло ще пів години, ще година, він все ще йшов, але все більше і більше втомлювався. Вода в деяких місцях була така мілка, що не доходила йому до гомілки, хоча місцями мусив заглиблюватись по пояс. Вимучувало теж незмірно довге витягування ніг з болота. Піт заливав чоло, і водночас озноб пробивав від голови до п'ят.
- Що це таке? - думав зі страхом в серці - невже я схибнувся? Болото якесь мовчазне; а що як не розпізнаю місця серед болота і промину?
