Лєна принесла стосик дисків з гуртожитського філологічного минулого, щоб я здала на переробку. Піратська музика у 2005-2007 у нас кочувала саме так. Сиджу перебираю, кожен диск підіймає у пам'яті хвилю студентських спогадів. Серед українського я тоді слухала Океан Ельзи, лірику Пономарьова, Гадюкіних, ВВ, ТНМК, Тартака, Бум Бокс, Фактично Самі і, звісно, Крихітку Цахес. Кажу: Крихітку не здаємо, я 14-го йду на концерт -- понесу підписати! Пісні з цього альбому всі знають напам'ять.

"В мене є мен і він мене має право"... Ти уявляєш! -- Згадую, як зачаровано цитував мені Сірьожа, маючи на увазі щось своє. А я доповнювала: Яка алітерація.

У мене була таємна електронна скринька на першому курсі для особливих листів, які я загадково підписувала "Невиліковно вільна".

Зірки стали ближчими, вони їздять в метро і запитують нас у фейсбуці через роки, чи співати на концерті lumipallo. Таке питаєте.
