Воно відкрилось. І маленька дівчинка, значно молодща за хлопчика, полетіла, немов дротик, обхоплюючи своїми руками його шию і невпинно цілуючи його, промовляла до нього як "Дорогий, дорогий братику".
"Я прийла щоб повернути тебе додому" - сказала дитина, аплодуючи своїми маленькими долонями, і згинаючись від сміху. "Забрати тебе додому, додому!"
"Додому, мала Фен?" - відповів хлопчик.
"Так!" - сказала дитина, сповнена радості. "Додому, раз і назавжди. Додому, навіки і віки. Батько зараз значно добріший, ніж він був раніше, цей дім немов Рай! Він говорив так лагідно до мене одного вечора, вкладючи мене спати, що я навіть не побоялася спитати його чи повернешься ти додому, і він сказав Так, ти повинен повернутися, і відправив мене на автобус, щоб привести тебе. І тобі бути чоловіком!"-сказала дитина, розпоющивши очі - " і ніколи не повернешся сюди, але спершу, ми будем разом усе Різдво, і матимемо найвеселіший час у всьому світі."
