Приватні грошові перекази (remittances) у статистиці платіжного балансу – це міжнародні перекази і потоки ресурсів у домогосподарства (у грошовій і натуральній формі), які надходять з інших країн і головним чином пов'язані з тимчасовою або постійною міграцією населення.  Грошові надходження від мігрантів постійно зростають у світових масштабах, змінюючи рівень життя населення і впливаючи на соціально-економічну ситуацію країн-реципієнтів.
За останні роки грошові перекази мігрантів стали відносно стабільним джерелом фінансування особливо для економік країн, що розвиваються, і країн з перехідною економікою. Річний обсяг глобальних грошових переказів за останнє десятиліття виріс більш ніж удвічі: з 192 млрд дол у 2003 році до 551 млрд дол у 2013 році. За останнім звітом Світового банку, присвяченим темі міграції та переказів, у 2017 році сума грошових переказів сягне рекордного рівня - 667 млрд дол, причому близько 75% коштів надійдуть у країни, що розвиваються.
За даними НБУ у 2013 р. Україна отримала грошових переказів від міжнародних мігрантів більше, ніж 8,5 млрд. дол. (що склало, відповідно 4.7% ВВП країни). У 2012 році вперше сума грошових переказів фізосіб перевищила обсяг коштів, що надійшли в Україну у вигляді прямих іноземних інвестицій.

Основні канали надходження переказів в Україну, перше півріччя 2014 року

Джерело: НБУ

Позитивні тенденції
Грошові перекази мігрантів є суттєвим джерелом фінансування економік країн, що розвиваються. Найбільші потоки переказів прямують до Індії, Китаю, Мексики, Філіппін, Нігерії. Цікаво, що у деяких країнах потоки грошових переказів мігрантів становлять досить високу частку ВВП – так, у Таджикистані сума переказів у 2013 році становила 42% ВВП, Киргизстані - 32% ВВП, Непалі - 29% ВВП.
По-перше, потенційно грошові перекази можуть впливати на зниження бідності в країнах із низьким рівнем доходу, що виражається в зростанні ВВП на душу населення. При включенні грошових переказів мігрантів у дохід домогосподарств, частка бідних домогосподарств знижується. У регіонах, які більше робочої сили постачають за кордон і відповідно більше отримують переказів), рівень відносної бідності зменшується з 25,5 до 24,1 %, а абсолютної – з 20,9 до 16,8 % (2010 р.). За даними Держкомстату, грошові перекази складають 5,5 % сукупних грошових доходів домогосподарств, що їх отримують. Понад 70 % отриманих коштів спрямовується на придбання продуктів харчування, одягу, взуття, оплату послуг, причому в міських поселеннях ця частка трохи вища, ніж у сільських.
Грошові перекази є більш демократичними в порівнянні з приватним і офіційним фінансуванням і дозволяють одержувачам розпоряджатися ними на власний розсуд. Хоча більшість надходжень, які отримують родини мігрантів, витрачаються на споживання, відомо, що такі сім’ї більше схильні до заощаджень, що теж є важливим у певні періоди розвитку економіки.
Фінансові кошти від мігрантів мають більш цільову спрямованість, на відміну від офіційної допомоги розвитку, оскільки їх рух обумовлений об’єктивними економічними процесами – вони прямують саме до господарств, які потребують цієї допомоги в конкретний момент часу, що відбувається швидше і ефективніше. До того ж, на обсяги програм допомоги, як і на інші фінансові потоки, впливає циклічність економіки.
По-друге, це антициклічний вплив remittances на економіку. У 2009 році, за оцінками Світового банку, обсяг грошових переказів у світових масштабах, який надходить до країн, що розвиваються, скоротився на 5,5%, тоді як обсяги прямих іноземних інвестицій – на 40%, а приватних кредитів й портфельних інвестицій – на 46%. Тож оскільки перекази – відносно стабільні надходження, тобто навіть в період «епіцентру» світової фінансово-економічної кризи потоки грошових переказів мігрантів значно менше схильні до змін під впливом негативних економічних процесів. Адже дослідження показують, що перекази зростають у міру зростання економічних потреб. Таким чином перекази можуть забезпечити притік валюти в країну, який стимулює внутрішній попит та потенційно підвищує попит на імпорт. У свою чергу, відбувається збільшення надходжень непрямих податків до державного бюджету.
По-третє, грошові перекази мігрантів забезпечують стабільне надходження іноземної валюти і позитивно впливають на рахунок поточних операцій Платіжного балансу країни (ПБ). У дослідженнях Світового Банку відмічається, що перекази можуть покращувати кредитоспроможність і доступ до міжнародних фінансових ринків у країнах Європи і Центральної Азії, до того ж вони не створюють ніяких зобов’язань (таких як обслуговування боргу) перед іншими державами.

Негативні тенденції
За оцінками Світового банку, суми неофіційних переказів складають до 50% від облікованих. Проте, деякі дослідники вважають, що неофіційні трансферти складають до 150% від офіційних. Причому, чим економічно бідніша країна, тим кореляція з необлікованою сумою грошових переказів є сильнішою. Окремі дослідники даного напрямку (наприклад, А. Гайдуцький) доводять, що перекази від трудових мігрантів в Україну складають щонайменше 25 млрд. дол. щорічно. В той же час, сам НБУ оцінює суму неофіційних приватних трансферів в Україну у кількості лише 13-14% від своїх офіційних даних. Основними причинами настільки великих обсягів через неофіційні канали є високий відсоток за трансферт, відсутність зовнішнього контролю і обов’язків по сплаті податків.
Елла Лібанова, директор Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України: загальна сума трансфертів розподіляється між окремими групами населення вкрай нерівномірно. Так, 20 % найбідніших отримали 15,5 % загальної суми (2 млрд грн), представники другого квінтилю – 16,4 % (2,1 млрд грн), третього – 18,8 % (2,4 млрд грн), четвертого – 19,5 % (2,5 млрд грн), а 20 % найзаможніших – 29,7 % (3,8 млрд грн). Результати аналізу ступеня нерівності українського населення за допомогою коефіцієнту Джині свідчать про те, що трансферти мігрантів збільшують ступінь нерівності. Вони є четвертим за значенням чинником нерівності: після оплати праці, пенсій та доходів від підприємництва.
