- Що ж, мій старий друже, ти мене вилікував, зараз я тобі віддячу. Пам'ятаєш як ти мені голову перев'язував в Розлогах - га?

Очі Богуна почали світитися як два корбункули, а лінія вусів витягнулась в трашній посмішці

- Пам'ятаю, відповів Заглоба, - пам'ятаю що міг  вдарити тебе ножем і не вдарив.
- А я що, вдарив тебе ? Чи хотів вдарити ? Ні! Ти для мене любчику занадто цінний; Я тебе буду оберігати як зіницю ока.
- Завжди говорив, гарний ти чолов'яга - промовив Заглоба, прикидаючись, що повірив в слова Богуна, але одночасно в голові в нього промайнула думка: - Вже бачу що він мені якусь пастку готує, не помре просто так.
- Ти гарно сказав - вів далі Богун - ти також добрий чоловік; ось так ми шукали один одного і зустрілися.
- Правда в тому, що я тебе не шукав, але дякую на доброму слові.
