Ранок був вельми насичений.  Після безсонної ночі в потязі, я закинув речі на нову хату і побіг шукати швабру для прибіральниці, яка мала прийти о десятій.  Дорогою забіг взяв їжи в Dominos, прибіг акурат до прибуття майстра, який замінив замок на вхідній двері.  Поки не прийшла прибиральниця, підключив інет, поміняв віртуальні бакси та повернув частину боргу Пруднікової.  Об одинадцятій я вже підходив до нового офісу на Олімпійській.  Стільки справ вдалося успішно зробити за проміжок з восьмої до одинадцятої!

Дорогою зустрів Ігоря.  З’ясувалося, що він працює в сусідній будівлі і може бачити наш офіс, коли спускається сходами.  Офіс, до речі, в них новий, вони тільки сьогодні в нього переїхали.

Офіс являє собою open-space, кухня відокремлена прозорою стінкою так само, як і переговорні комори.  Столи стоять великі, їх можна регулювати за висотою аж до перетворення в стіл для стояння.  Монітор особисто мені дали величезний, дюймів, може, 29.  В багатьох стоять кронштейни з двома моніторами.  Крісла дуже зручні.  На кухні годують обідами та вечерями, причому не порційно, як було в Murano, а просто приносять багато їжи і кожен накладає скільки хоче.  Також безкоштовно можна брати багато всяких снеків, -- шоколадки, nuts, печиво смачне, m&mds і таке інше, -- та напої: coca-cola, соки, смузі, боржомі, пиво модняве, сидр та багато всього іншого.

У понеділок я нарешті набрався духу і поговорив з Серьогою стосовно того, що я хочу звільнитися.  Він, звичайно, вже був трошки підготовлений нашею розмовою в Чураско Барі (див. нижче), але він не чекав, що це стане так швидко.  Як мені здається, він засмутився і ходив таким весь тиждень.  Гадаю, я змусив його замислитися, чи вірно він робить, що продовжує працювати в  тут вже п’ять років.

Тут мушу розповісти докладніше, чому саме я вирішив звільнятися. Над цим я думав вже, мабуть, рік ба й навіть і більше -- відтоді, як закінчив училище та стало очевидно, що робота в мене доволі  нудна.

Під час прогулянки ми спочатку каталися на машинці (Це така сучасна форма самокату, як я розумію. По суті, самокат з чотирма колесами), а потім пускали кораблі в калюжах.  Відносини з калюжами в нас просто чудові.  Всі перехожі та діти навколо завжди або заздрять, або шоковані, або водночас заздрять та шоковані.  Бо в Улясі є чудові гумові чоботи та ще більш чудовий Комбінезон Reima (з великої літери, бо час від часу Уляся звертається до нього як до живого), а також брезентові рукавички.  В такому одязі міжна бовкатись в калюжах як завгодно, чим Уляся радо користується :)

Нарешті до нас у гості прийшов Вася з Оленою.  Якщо не рахувати Вероніку з Сашею, які пили в нас час, але прийшли забрати стільницю, то це перші наші новосільні гості.  Подарували нам вишиту скатертину з серветками.  Я знаю, що такі продаються в Країні, і то, непевне, недорого, але ж яка вона крутюща!

В принципі, добре посиділі.  Частували їх картоплею, сосиками та смачнущею салаткою з сиром фета.  А ми з Васею щось трохи перебрали: спочатку випили пляшку легкого французького вина (купив випадково, купившись на маркетинговий хід "тільки всього французьке вино за 49 грн."), а потім ще 0.75 пляшку вермуту Шабо.  Якщо врахувати, що за міцністю воно як портвейн, то виходить багато.

В Олени вже великий-превиликий живіт.  Вона каже, що й не знає як доносить його аж до Нового Року.  Ім’я, до речі, ще не вигадали.  Купили дитячий возик та повним ходом роблять ремонт.  А ще Вася відходив курси для молодих татусів :)

Прийшли вони десь о третій, а пішли о дев’ятій.  Уляся пропустила свій денний сон, тож вона поснула трохи недочекавшись відправлення гостей і проспала аж до ранку.  А ми зі Світланкою подивились трошки "Кін-Дза-Дза" та теж поснули.

Забув ще написати, вранці до нас приходили з вентиляційної служби, прочищали вентиляцію, бо щось не тягнуло.  Така мила молода пара, жіночка та чоловік, зовсім не схожі на те, як ми уявляли собі пічників.  Кажуть, що витягнули з вентиляції рулон рубіроїду.  Отаке.
