Наступного ранку рівно об одинадцятій годині , коли я сидів сам , дядько Том прийшов у готель з проханням , щоб лікар відвідав суддю Бенкса , який , як виявилось , був ще й мером , бо він тяжко захворів .
— Я не лікар . — сказав я . — Чому б вам не піти до лікаря ?
— Пане , — сказав він , — лікар Хоскінс поїхав на 20 миль від міста , щоб побачити хворих .
Він єдиний лікар в місті , а судді Бенксу дуже погано .
Він послав мене , , щоб я спитав , чи погодитесь ви прийти .
— Як чоловік до чоловіка , — я сказав , — піду і огляну його .
Отже , я взяв пляшечку ліків " Recurrection Bitters " з мого ранця і пішов на схил до маєтку мера , міського будинку з розкішним дахом і двома залізними собаками на газоні .
