— Це вже другий , — подумав .
Цього разу вже не налякався , бо цей другий труп лежав на спині і не виказував жодних ознак життя і руху .
Скшетуський просто додав ходу , щоб не крутилася голова .
Очерет усе густішав , що , з одного боку , давало безпечний сховок , з іншого — значно утруднювало похід .
Минуло ще пів години , година , він усе ще йшов , але дедалі більше втомлювався .
У деяких місцях було так мілко , що вода не доходила йому до гомілки , хоча місцями він мусив заглиблюватись по пояс .
Вимучувало теж незмірно довге витягування ніг з болота .
Піт заливав чоло , і водночас озноб пробивав від голови до п'ят .
— Що це таке ? — думав зі страхом в серці . — Невже я схибнувся ?
Болото якесь мовчазне ; а що як не розпізнаю місця серед болота і промину ?
