" Пробач мені , — сказав я , — втім , я не думаю , що ти знайдеш Джолнса " .
Таксі зупинилося перед однією з найбільш розкішних резиденцій на бульварі .
Перед будинком туди - сюди ходив чоловік з довгими червоними вусами та з маркою детектива , яка майоріла на комірі його пальта .
Тепер та тоді чоловік би зголив ті вуса аби відкрити лице , але тоді я б розпізнав одразу славетну візитівку великого детектива Нью-Йорка .
Джолнс не зводив гострого погляду з дверей та вікон будинку .
" Що ж , докторе , — сказав Найт , не стримуючи нотку тріумфу в голосі , — ви бачили ?"
" Це неймовірно , неймовірно ! " — я відразу не стримував вигуків , коли таксі їхало зворотнім шляхом .
" А втім , як ви це зробили ?
Завдяки якому індуктивному процесу ... "
