Мутон
– Тільки ви чуєте свої думки ?
Солдат заховався за монолітом поламаної стіни , піднявши зброю вгору , щоб не було видно , що він там ховається , прислухаючись до кожного кроку , який дробив цеглу , як пісок .
Його крок був важким і кожний крок його тільки дратував більше .
У мене була лише одна спроба і вистрілити йому треба вище грудей , інакше весь удар прийдеться на броню , і тоді він просто розірве мене своїми кігтями .
Знаючи , що я досі тут , він почав ламати усе довкола , і в один момент замахнувся , щоб розламати ту стіну , за якою я ховався , це була мить , якої я чекав , бо знав , що він близько і не очікує моєї появи .
Вистрибуючи назад до протилежної стіни , вистрілюю і вцілюю .. в руку ? Ні ! Тієї миті , коли він замахнувся , то притримав руку , закриваючи голову , і постріл тільки завдав йому важкої рани , але стимулятори , вживлені в нього , блокують усі болючі відчуття , штовхаючи його руйнувати і вбивати , і він метнувся з великою швидкістю на мене , не даючи мені навіть шансу зробити другий постріл .
Я чув багато історій про цих горилоподібних зелених воїнів , які лише одним ударом можуть пробити броню , яку навіть дробовик не бере . І такий один зараз летить просто на мене з піднятими руками , які замахнулися добити набридливого комара .
Гучно ревучи , він втратив той імпульс , що мали його руки на початку , а тіло врізалися в стіну за крок до мене .
І коли пролунав звук пострілу снайперської гвинтівки , я зрозумів : це не остання моя місія .
Він був останній за сьогодні .
Наші радари просканували місцевість , щоб визначити аномальні хвилі , які видають прибульці , хоча я не до кінця розумію сам принцип , але відділ досліджень на базі робить чудову роботу , ці прилади ще не давали жодних збоїв .
— Вертаємось на базу ! — крикнув командир . — поранених несемо на Ренджер , решта зберіть трупи та технології прибульців .
Швидко !
## База
Ми нарешті вдома .
Це місце стало моїм домом , відтоді як мене забрали в новобранці з міста , яке розробили прибульці , хоча нам казали , що це лише наслідки отруєння .
Коли до мене підійшов майор Рено і змалював те , який мають вигляд прибульці , я йому повірив , тому що здавалося , наче він бачив їх не вперше , згадуючи кожну дрібницю .
З того моменту минуло 7 років .
Ми досі воюємо з прибульцями і тримаємо усе в секреті , поки їхні технології надто потужні , щоб давати до них доступ іншим .
На базі є група вчених , яка була завербована ще на початку створення таємної організації X - COM , і вони зробили великий прорив у вивченні нових сплавів та плазмової зброї , що її використовують ворожі юніти .
Частина з них уже використовується нашими підрозділами і показали себе дуже добре .
Все , що не вбиває , робить нас сильнішими .
## Псі - сила
Зазвичай усі дослідження на базі засекречені , але дещо вдається дізнатись , усе ж таки ми перші , хто зустрічається лицем до лиця з ворогом , і тримаємо в руках те , що науковці беруться розібрати на деталі .
На одній із місій снайпер стверджував , що він не міг довго прицілитись по мутону , який мене шукав , тому що чув наче шепіт і постійно оглядався , бо думав , що це Сектоїд , який підкрався ззаду , але скільки він не дивився і не міняв локації , шепіт повторювався , це його дуже налякало .
Але те , що ми побачили на наступній місії , лякало всіх членів підрозділу , бо ми всі чули ці звуки .
Як завжди ми прилетіли на Ренджері і висадились у безпечній зоні , яка показувала , що на території десяток мутонів і кілька сектоїдів — схоже на групу тетору , щоб переконати країни прийняти з ними договір про " мир " , який виглядав як капітуляція .
Але коли ми побачили корабель , на якому вони прибули , щоб був завбільшки з квартал і заввишки з п'ятиповерховий будинок , командир розпорядився діяти за новою тактикою : група з восьми людей ділиться на 3 групи , 2 снайпери засідають на високій точці і прикривають інші групи по 3 людей , що заходять корабель із двох сторін .
Корабель був достатньо великий , ще в нього було два входи , цим ми і вирішили скористатись .
Створивши шум з обох сторін , ми можемо легше стримувати їх усередині і їм важче буде ховатися , крім того діяв психологічний фактор : , якщо їх обійшли з двох сторін , виникало враження , наче нас більше .
Коли ми зайняли зручну позицію біля дверей , а снайпери підійшли , щоб прикривати прохід , ми почали штурм водночас , щоб не дати ворогові реагувати і не дати сховатися , розстрілюючи з обох сторін .
Все минуло добре , тактичний хід виправдав себе , і ми зустрілись у центрі корабля біля єдиного входу , який вів на командний центр .
Ми очікували побачити там командира - сектоїда і взяти його в полон .
Лише кілька днів тому у нас успішно пройшла всі тести капсула для утримання прибульців .
Ми можемо дізнатися багато цінного від командира , чого не знають їхні рядові солдати .
Ми стояли всі біля дверей і вели зворотний відлік : 3 — 2 — 1 — штурм .
Потрібно діяти швидко , щоб не дати анінайменшого шансу сфокусуватися на нас , розділитися по всій кімнаті і вести вогонь на прикриття , але щойно перший із нас забіг всередину , то зупинився прямо в проході і закляк , і це було не здивування чи шок , він просто зупинився , наче так і хотів .
Його лице було спокійне , і він випроставшись , дивився прямо , потім різко розвернувся і вистрілив у наступного , який прямував за ним .
Третій повалив його на підлогу і вибив із рук зброю .
Сержант позаду мене почав кричати , кинув гвинтівку та побіг із ножем уперед .
Усередині стояв дивний туман , який не давав розгледіти нічого далі 2-х метрів .
Складалося враження , що гравітація в цій кімнаті була сильніша , ніж зовні , але це лише було наше незвичне сприйняття того явища , що нас усіх тиснув неймовірної псі-сили новий прибулець , якого ми потім назвемо Небесний .
Високий , худорлявий та закутаний у накидку , як монах , який рідко показує своє обличчя .
Ми помітили дві пари рук , коли він їх піднімав , але , можливо , у нього їх три пари .
Я помітив , що мені легше протидіяти цій силі , ніж моїм товаришам .
І часу було небагато , до нас уже наближалися мутони , які бачили нашу безпорадність і хотіли якомога швидше розірвати нас на шматки .
Залишалось лише зібрати всю свою силу і піднятися на балкон , щоб зі зручної позиції знищити нашу головну перешкоду — Небесного .
Я відчував , як сили залишають мене , але це було єдине , що мені вдалося виконати успішно , проте коли я перебував там , мене поранили кількома плазмовими пострілами .
Ми так і не змогли взяти його живим , але мені вдалося врятувати більшість бійців — це були єдині думки в голові , коли я лежав і непритомнів від втрати крові .
