Мутон
— Тільки ви чуєте свої думки ?
Солдат заховався за монолітом поламаної стіни , піднявши зброю вверх , щоб не було видно що він там ховається , прислухався до кожного кроку , який дробив цеглу , як пісок .
Його крок був важким і кожний наступний усе більше дратував .
У мене була лише одна спроба , вистрілити в нього треба вище грудей , інакше весь удар прийдеться на броню , і тоді він просто розірве мене свої кігтями .
Знаючи , що я досі тут , він почав ламати усе довкола , і в один момент він замахнувся , щоб розламати ту стіну , за якою я ховався , це був момент , якого я чекав , бо знав , що він близько і не очікує моєї появи .
Вистрибуючи назад до протилежної стіни , зробив постріл і влучив ... У руку ? Ні !
У момент , коли він замахнувся і притримав руку , закриваючи голову , постріл тільки завдав йому важкої рани , але стимулятори , вживлені в нього , заблокували всі болючі відчуття , штовхаючи його руйнувати і вбивати , і він метнувся з великою швидкістю на мене , не даючи мені навіть шансу зробити другий постріл .
Я чув багато історій про цих горилоподібних зелених воїнів , що можуть лише одним ударом пробити броню , яку навіть дробовик не пробиває .
І такий один зараз летить просто на мене з піднятими руками , які замахнулися добити надокучливого комара .
З шаленим криком його руки , долітаючи до моєї голови , просто втратили той імпульс , що мали на початку , а тіло врізалося в стіну за крок до мене .
І коли пролунав звук пострілу снайперської гвинтівки , я зрозумів , це не остання моя місія . Він був останній за сьогодні . Наші радари просканували місцевість , щоб визначити аномальні хвилі , які видають прибульці , хоча я не до кінця розумію , як саме це працює , але відділ досліджень на базі робить чудову роботу , ці прилади ще не давали жодних збоїв .
— Повертаємося на базу ! — крикнув командир . — Поранених несемо на Ренджер , решта зберіть трупи та технології прибульців .
Швидко !
## База
Ми нарешті вдома .
Це місце стало моїм домом , відтоді як мене забрали в новобранці з міста , яке розробили прибульці , але нам казали , що це були лише наслідки отруєння .
Коли до мене підійшов майор Рено і змалював те , який мають вигляд прибульці , я йому повірив , тому що здавалося , наче він бачив їх не вперше , згадуючи кожну дрібницю .
З того моменту минуло 7 років .
Ми досі воюємо з прибульцями і тримаємо усе в секреті , поки їхні технології надто потужні , щоб давати до них доступ іншим .
На базі є група вчених , яка була завербована ще на початку створення таємної організації X - COM , і вона зробила великий прорив у вивченні нових сплавів та плазмової зброї , які використовують ворожі юніти .
Наші підрозділи вже також успішно дещо використовують і показали себе дуже добре .
Все , що нас не вбиває , робить нас сильнішими .
## Псі - сила
Зазвичай усі дослідження на базі засекречені , але дещо вдається дізнатись , все ж таки ми перші , хто зустрічається лицем до лиця з ворогом , і тримаємо в руках те , що науковці беруться розібрати на деталі .
На одній із місій снайпер стверджував , що не міг довго прицілитися до мутона , який мене шукав , тому що чув щось схоже на шепіт і постійно озирався , бо думав , що це Сектоїд , який підкрався позаду , але скільки він не дивився і не змінював локації , шепіт повторювався , це його дуже налякало .
Але те , що ми побачили на наступній місії , лякало усіх членів підрозділу , бо ми усі чули ці звуки .
Як завжди , ми прилетіли на Ренджері та висадились у безпечній зоні , яка показувала , що на території близько десяти мутонів і кілька сектоїдів . Це скидалося на групу терору , щоб схилити країни прийняти з ними мирний договір , який виглядав як капітуляція .
Але коли ми побачили корабель прибульців , який був завбільшки з квартал і заввишки з п’ятиповерховий будинок , командир розпорядився діяти за новою тактикою : група 8-ми людей розділяється на 3 групи , 2 снайпери засідають на високій точці і прикривають інші групи по 3 людини , що заходять на корабель із двох боків .
Корабель був достатньо великий , мав два входи , і цим ми вирішили скористатися .
Створивши шум із обох боків , ми можемо легше стримувати їх усередині і їм важче буде ховатися . Окрім того психологічний фактор , що їх обійшли з двох боків , складало враження , наче нас більше .
Коли ми зайняли зручну позицію біля дверей , а снайпери підійшли , щоб прикривати прохід , ми почали одночасно штурмувати , щоб не дати ворогові реагувати і не дати сховатися , розстрілюючи з обох боків .
Все пройшло добре , тактичний хід виправдав себе , і ми зустрілися в центрі корабля біля єдиного входу , який вів на командний пункт .
Ми очікували побачити там командира - сектоїда і взяти його в полон .
Лише кілька днів тому в нас успішно пройшла тестування капсула для утримання прибульців .
Ми можемо дізнатися багато цінної інформації від командира , що не можуть знати їхні рядові солдати .
Ми стояли усі біля дверей і вели зворотній відлік : 3 , 2 , 1 , штурм .
Потрібно діяти швидко , щоб не дати їм і найменшого шансу сфокусуватися , розділитися по всій кімнаті і вести вогонь під прикриттям , але як тільки перший із нас забіг усередину , зупинився прямо в проході і закляк , це було не здивування чи шок , він просто зупинився , наче так і хотів .
Його лице було спокійне , і він , випроставшись , різко розвернувся і вистрілив у наступного , що прямував за ним .
Третій повалив його на підлогу і вибив з рук зброю .
Сержант позаду мене почав кричати , кинув гвинтівку та побіг із ножем уперед .
Всередині стояв дивний туман , який не давав розгледіти далі 2-х метрів .
Складалося враження , що гравітація в цій кімнаті була сильніша , ніж зовні , але це лише було наше незвичне сприйняття того явища , що нас усіх стискав неймовірної псі-сили новий прибулець , як ми його потім назвемо , Небесний .
Високий , худорлявий та закутаний у накидку , як монах , що рідко показує своє обличчя .
Ми помітили дві пари рук , коли він їх піднімав , але , можливо , у нього їх три пари .
Я помітив , що мені легше протидіяти цій силі , ніж моїм товаришам .
І часу було небагато , до нас уже наближалися мутони , які бачили нашу безпорадність і хотіли якомога швидше розірвати нас на шматки .
Залишилося лише зібрати всю свою силу і піднятися на балкон , щоб зі зручної позиції знищити нашу головну перешкоду — Небесного .
Я відчував , як сили покидають мене , але це була єдина успішна можливість . Там я отримав кілька поранень від плазмових пострілів .
Ми так і не змогли взяти його живим , але мені вдалося врятувати більшість бійців — це були єдині думки в голові , коли я лежав майже непритомний від втрати крові .
