Він чекав близько двадцяти хвилин , а потім високий чоловік у довгому пальто , з коміром , піднятим до вух , швидко перейшов дорогу з іншої сторони вулиці .
Він ішов прямо до очікувача .
" Бобе , це ти ? " — він запитав із сумнівом .
" Це ти , Джиммі Веллсе ? " — вигукнув чоловік у дверях .
" Боже мій ! — вигукнув новоприбулий , схопивши обидві руки іншого своїми .
— Це Боб , жодного сумніву .
Я був переконаний , що знайду тебе тут , якщо ти ще досі живий .
Так , так , так !
Двадцять років — довгий час .
Старі часи минули , Бобе ; я хотів би , аби вони не закінчились , щоб ми могли ще раз повечеряти тут .
Як тобі жилось на Заході , старий ? "
