Він чекав близько двадцяти хвилин , а потім високий чоловік у довгому пальті з коміром , піднятим до вух , швидко перейшов дорогу з іншого боку вулиці .
Він ішов прямо до того , хто очікував .
— Бобе , це ти ? — він запитав із сумнівом .
— Це ти , Джиммі Веллс ? — вигукнув чоловік у дверях .
— Боже мій ! — озвався новоприбулий , схопивши обидві руки іншого своїми .
— Це Боб , жодного сумніву .
Я був переконаний , що знайду тебе тут , якщо ти ще досі існуєш .
Так , так , так !
Двадцять років — довгий час .
Старі часи минули , Бобе ; я б хотів , аби вони не закінчились , щоб ми могли ще раз повечеряти тут .
Як тобі жилося на Заході , старий ?
