Кіт підвів очі до неба і голосно зітхнув , але нічого не сказав , вочевидь , пам'ятаючи вухо , накручене на балі .
– Зважаючи на те , – заговорив Воланд , усміхнувшись , – що можливість отримання вами хабаря від тієї дурепи Фріди зовсім , звісно , виключена , адже це б не поєднувалося з вашою королівською гідністю , я вже й не знаю , що робити .
Залишається , мабуть , одне — запастися ганчірками і заткнути ними всі щілини моєї спальні !
– Ви про що говорите , пане ? – здивувалась Маргарита , вислухавши ці дійсно незрозумілі слова .
– Абсолютно з вами погоджуюсь , пане , – втрутився в розмову кіт , – саме ганчірками , – і роздратований кіт стукнув лапою по столу .
– Я про милосердя кажу , – пояснив свої слова Воланд , не відводячи від Маргарити вогняного ока .
– Інколи зовсім несподівано і підступно воно проникає в найбільш вузькі щілини .
От я і говорю про ганчірки .
