Петрівка
або “ Петровская Аѕбука ”
Вступ
У попередній статті ми розробили українську абетку , без впливу російського гражданського шрифту , тим самим зберігши деякі втрачені особливості кириличного письма , як - от діакритику .
Але під час розробки ми лише трохи зачепили тему гражданського шрифту : що воно взагалі таке ?
Звідкіля воно взялося ?
Чому стаття його називає “ гражданским ” , на російський лад , а не “ громадянським ” ?
На ці та решту питань ми намагатимемо відповісти в цій статті , де ми опишемо розвиток російської абетки світу рутенівки ( петрівки ) , та пояснимо як нею писати .
Роусьскъ ѩꙁꙑкъ або “ Коротке роз’яснення історії російської мови ” .
Про історію та природу російської мови писалося багато чого — і цікавого та пізнавального , і відвертої брехні . Тому перш ніж розповідати про те , як петрівка розвивалася , необхідно розповісти , за яких обставин вона виникла .
Російська мова є представником так званої “ східнослов’янської мовної групи ” — найпоширенішої групи слов’янських мов , що складається з російської , української , білоруської та русинської мов ( хоча останню також можна вважати діалектом української ) .
Усі ці мови утворилися від одного джерела , який узагальнено зветься , давньоруською чи старосхіднослов’янською мовою , хоча , що саме складає її та чи доцільно її так називати , вчені час від часу сперечаються .
Через далеку відстань поширення мови , а також історичних подій , на кшталт падіння Київської Русі , давньоруська мова розділилася на багато діалектів , з яких утворилися кілька великих мов : староновгородська , що зі втратою Новгородом державності стала частиною “ північноросійських діалектів ” , руська , також відома як “ староукраїнська ” , “ старобілоруська ” , чи “ литовська ” , утворилася на землях Русі , захоплених Великим Князівством Литовським та Річчю Посполитою , та руська , яку сьогодні називають “ староросійською ” , що утворилася на землях Русі , захоплених Великим Князівством Московським .
Між цими мовами існувало достатньо відмінностей , аби сприймати їх за окремі мови , та й достатньо схожого , аби розуміти , що колись вони мали спільне коріння .
Якщо не зупинятися на фонетичних особливостях ( акання чи екання , наявність другої палаталізації тощо ) переважною відмінністю між мовами складали словесні запозичення та дотримання церковнослов’янських норм .
Тоді як “ руська мова ” вважалася мовою простого люду , через що місцева церковнослов’янська мова з часом ставала до неї подібною , “ руська молва ” зберігала певний поділ між тим , як спілкувалися різні верстви населення , що призвело до збереження певних елементів книжної мови , які зрештою відпали ( “ тебѣ , себѣ ” замість “ тобѣ , собѣ ” ) , і до значного запозичення слів з мов , що тоді вважалися міжнародними , починаючи з польської ( быдло , клянчить , разруха ) , яка мала тісний зв’язок із руською наукою та політикою впродовж XVI — XVII віків .
З часом суперечки між прибічниками “ живої російської ” та “ традиційної російської ” стали чи не визначальним елементом розвитку російської літературної та простої мов , і багато людей ведуть початок цієї суперечки від головного героя нашої статті : Петра Першого .
Народження Петрівки
Сімнадцяте століття було доволі вдалим часом для молодого Московського царства , від закінчення Смутних часів , що завершилися сходженням на трон Дому Романових , за яких закінчилася колонізація Сибіру .
За Олексія Михайловича Тишайшего , другого Романова , відбулося кілька важливих селянсько - козацьких повстань проти його влади , кілька великих війн проти Ірану та Польщі та роздроблення церкви на старовірів та нововірів , але також кілька важливих військових та політичних реформ , хоча й не всі вони були успішними .
Його син , Федір Олексійович Третій , за час свого недовгого правління зумів не лише покласти фундамент для майбутніх петрівських реформ ( особливо військових ) , але й заснувати перший російський вищий навчальний заклад :
Слов’яно - греко - латинську академію , де люди могли навчитися церковнослов’янської , грецької , латини та польської мов .
Для нас із вами цікаве останнє :
Федір був дуже кволою людиною , але відомою своїми “ ліберальними ” поглядами на російський побут , саме за його правління деякі дворяни почали надихатися європейською культурою та побутом .
Ці “ західняки ” почали голити бороди , одягатися на європейський лад , а також вести громадську та просвітницьку діяльність : від відкриття типографій та аптек , то утворення перших театральних груп та постанов суто російською мовою .
Але також вони почали писати російську мову латинкою , спочатку лише декоративно чи просто використовуючи латинські слова в російському тексті , але дедалі частіше проєвропейські дворяни чубилися з традиційними , тим самим радикалізуючи одне одного .
І саме за такого настрою , до влади й прийшов Петро Олексійович Перший , або ж Петро Перший .
Російська історіографія часто називає його героєм та мало не засновником російського народу , та , заради правди , не просто так , адже саме за нього Російська держава не лише почала модернізуватися , але й узагалі утворилася ( з Московії ) !
Але він не був ідеальною людиною , яка робила ідеальні реформи , ба більшість із них ( особливо просвітницькі ) так вороже сприйняла аристократія та духовенство , що вони перестали виконуватися чи не відразу після його смерті ...
Ця ж доля спіткала й гражданську абетку — абетку , яку створили за Петра Першого задля примирення прослов’янського та прозахідного дворянства .
На початку , як і будь-який компроміс , вона не сподобалася нікому : ті , що вважали кирилицю найкращою абеткою світу , сприйняли її як “ букви , одягнені в німецький кожух ” , тоді як ті , що вважали латинку найкращою , вважали , що це просто змова традиційників та продовжували марити про латинку .
Саме тому змінювати абетку почали вже за два роки після її введення , а майбутня Академія Наук почне правити її далі .
Та в світі рутенівки ми дещо змінимо .
Петро світу рутенівки не лише дивитиметься на захід , але й дослухається до досвіду власних попередників та , можливо , навіть молодої рутенівки , зрозуміє важливість Третього Риму та необхідність дотримуватися форм певних букв , як це було колись ...
