Петрівка ,
або “ Петровская Аѕбука ”
Вступ
У попередній статті ми розробили українську абетку без впливу російського гражданського шрифту , тим самим зберігши деякі втрачені особливості кириличного письма , як от діакритику .
Але при розробці ми лише трохи зачепили тему гражданського шрифту : що воно взагалі таке ?
Звідкіля воно взялося ?
Чому стаття його називає “ гражданським ” , на російський лад , а не “ громадянським ” ?
На ці та решту питань , ми спробуємо відповісти в цій статті , де опишемо розвиток російської абетки світу рутенівки ( петрівки ) та пояснимо , як нею писати .
Роусьскъ ѩꙁꙑкъ або “ Коротке роз’яснення історії російської мови ” .
Про історію та природу російської мови писалося багатого чого , як цікавого та пізнавального , так і відвертої брехні , Тому перш ніж розповідати про те , як петрівка розвивалася , необхідно розповісти про те , за яких обставин вона виникла .
Російська мова належить до так званої східнослов’янської мовної групи — найпоширенішої групи слов’янських мов , що складається з російської , української , білоруської та русинської мов ( хоча останню також можна вважати діалектом української ) .
Усі ці мови утворилися від одного джерела , яке узагальнено називають давньоруською чи старосхіднослов’янською мовою , однак якою вона є та чи доцільно її так називати , вчені час від часу сперечаються .
Через значний ареал поширення мови , а також історичні події на кшталт падіння Київської Русі , давньоруська мова розділилася на багато варіантів , із яких утворилися кілька великих мов : староновгородська , що з втратою Новгородом державності стала частиною “ північноросійських діалектів ” , руська , також відома як “ староукраїнська ” , “ старобілоруська ” чи “ литовська ” , утворилася на землях Русі , захоплених Великим Князівством Литовським та Річчю Посполитою та русьска , яку сьогодні кличуть “ староросійською ” , що утворилася на землях Русі захоплених Великим Князівством Московським .
Між цими мовами існувало достатньо відмінностей , аби сприймати їх як окремі мови , та й достатньо схожого , аби розуміти , що колись вони мали спільне коріння .
Якщо не зупинятися на фонетичних особливостях ( акання чи екання , наявність другої палаталізації тощо ) мови відмінні переважно словесними запозиченнями та дотриманням церковнослов’янських норм .
Тоді як “ руська мова ” вважалася мовою простого люду , через що місцева церковнослов’янська мова з часом ставала до неї подібною , “ русьска молва ” зберігала певне розділення між тим , як спілкувалися різні верстви населення , що призвело як до збереження певних елементів книжної мови , що зрештою занепали ( “ тебѣ , себѣ ” замість “ тобѣ , собѣ ” ) , так і до значного запозичення слів із мов , що тоді вважалися міжнародними , починаючи з польської ( быдло , клянчить , разруха ) , яка мала тісний зв’язок із руською наукою та політикою впродовж XVI — XVII віків .
Із часом , суперечки між прибічниками “ живої російської ” та “ традиційної російської ” стали чи не визначальним елементом розвитку російської літературної та простої мов , і багато людей ведуть початок цієї суперечки від головного героя нашої статті — Петра Першого .
Народження Петрівки
Сімнадцяте століття було доволі вдалим часом для молодого Московського Царства , починаючи зі закінчення доби Смути , що завершилася сходженням на трон Дому Романових , за яких завершилася колонізація Сибіру .
За Алєксєя Михайловича Тішайшего , другого Романова , відбулося кілька важливих селянсько - козачих повстань проти його влади , кілька великих війн проти Ірану та Польщі , роздроблення церкви на старовірів та нововірів , також кілька важливих військових та політичних реформ , хоча й не всі вони були успішними .
Його син , Фьодор Алексєєвіч Третій , за час свого недовгого правління зумів не лише покласти фундамент для майбутніх петрівських реформ ( особливо військових ) , але й заснувати перший російський вищий навчальний заклад :
Слов’яно - греко - латинську академію , де люди могли навчатися церковнослов’янської , грецької , латини та польської мов .
Для нас із вами цікаве останнє :
Фьодор був дуже кволою людиною , але відомий своїми “ ліберальними ” поглядами на російський побут , саме за його правління деякі дворяни почали надихатися європейською культурою та побутом .
Ці “ западніки ” почали голити бороди , одягатися на європейський лад , а також вести громадську та просвітницьку діяльність : від відкриття типографій та аптек до утворення перших театральних труп та постановок виключно російською мовою .
Але також вони почали писати російську мову латинкою , спочатку , лише декоративно чи просто використовуючи латинські слова в російському тексті , але все частіше й частіше проєвропейські дворяни чубилися з традиційними , тим самим радикалізуючи одне одного .
І саме за таких настроїв до влади й прийшов Пьотр Алєксєєвіч Перший , або ж Петро Перший .
Російська історіографія часто називає його героєм та чи не засновником російського народу , та , справедливості заради , не просто так , адже саме за його правління Російська держава не лише почала модернізуватися , але й взагалі утворилася ( з Московії ) !
Але він не був ідеальною людиною , що проводив ідеальні реформи , ба більшість із них ( особливо просвітницькі ) так вороже сприйняла аристократія та духовенство , що їх перестали виконувати чи не відразу після його смерті …
Ця ж доля спіткала й гражданську абетку , яку створили за Петра Першого задля примирення прослов’янського та прозахідного дворянства .
На початку , як і будь-який компроміс , вона не сподобалася нікому : ті , що вважали кирилицю найкращою абеткою світу , сприйняли її як “ букви одягнені в німецький кожух ” , тоді як ті , що вважали латинку найкращою , вважали , що вона — просто змова традиційників та продовжували марити про латинку .
Саме тому коли зміни до абетки почали діяти , вже за два роки після її введення Академія Наук знову почала її правити .
Але в світі рутенівки ми дещо змінимо .
Петро світу рутенівки не лише буде дивитися на захід , але й дослухатиметься до досвіду власних попередників та , можливо , навіть молодої рутенівки , зрозуміє важливість Третього Риму та необхідність дотримання форм певних букв , як це було колись ...
