Після кількох поворотів він знову присів .
Коли він відкинув голову назад на крісло , його погляд спинився на дзвонику .
Ним вже давно не користувались .
Він висів у кімнаті і сповіщав про якесь своє призначення , забуте разом із покоями на верхньому поверсі будівлі .
Із величезним здивуванням і незрозумілим страхом він побачив , що дзвоник почав хитатись , коли він на нього глянув .
Спочатку він хитався так м'яко , що ледь видав звук .
Але згодом він почав звучати гучніше , як і кожен дзвоник в будинку .
Це тривало , мабуть , пів хвилини , чи хвилину , але здавалось , що пройшла ціла година .
Дзвоники стихли так само , як і почали дзвеніти — одночасно .
За ними послідував брязкіт десь далеко в глибині ... Так , ніби хтось тягнув важкі ланцюги через бочки в винному погребі .
Скрудж тоді згадав , що привидів у будинках описують як таких , що тягають ланцюги .
Двері погреба різко відчинились із гучним звуком , і тоді на нижніх поверхах він почув звук набагато гучніший , звук піднімався сходами , тоді попрямував до його дверей .
" Це Хамбук ! " — сказав Скрудж .
