Всі , зокрема і смішний хлопець , який підстрибував , потягнулись до віконечка .
У кожного фельдшер запитував ім'я та по батькові , літа , місце проживання , чи давно хворіє і таке інше .
З відповідей своєї матері Пашко дізнався , що звати його не Пашком , а Павлом Галактіоновим , що йому сім років , що він неграмотний і хворіє від самого Великодня .
Незабаром після запису треба було ненадовго піднятись ; через приймальню пройшов лікар у білому фартусі та підпоясаний рушником .
Проходячи повз хлопця , що підстрибував , він потиснув плечима і сказав співочим тенором :
— Але і дурень !
Що ж , хіба не дурень ?
Я казав тобі прийти в понеділок , а ти приходиш у п'ятницю .
Як на мене , то хоч зовсім не ходи , але дурню ти такий , нога пропаде !
Хлопець зробив таке жалісливе обличчя , наче збирався просити милостиню , закліпав і сказав :
— Зробіть таку милість , Іване Миколайовичу !
