Усі , в тому числі і смішний хлопець , що підстрибував , потягнулись до віконечка .
У кожного фельдшер запитував ім'я та по батькові , вік , місце проживання , чи давно хворіє і таке інше .
Із відповідей своєї матері Пашко дізнався , що звати його не Пашком , а Павлом Галактіоновим , що йому сім років , що він неграмотний і хворий від самого Великодня .
Незабаром після запису треба було ненадовго піднятись , через приймальню пройшов лікар у білому фартусі та підперезаний рушником .
Проходячи повз хлопця - стрибунця , він стиснув плечима і сказав співочим тенором :
— Але й дурень !
Що ж , хіба не дурень ?
Я говорив тобі прийти в понеділок , а ти приходиш у п'ятницю .
Як на мене , то хоч зовсім не ходи , але , дурню ти такий , нога пропаде !
Хлопець зробив таке жалісне обличчя , наче збирався просити милостиню , заблимав і сказав :
— Зробіть таку милість , Іване Миколайовичу !
