Сью знайшла Бермана , від якого сильно пахло ягодами ялівцю .
В одному кутку було чисте полотно , яке чекало двадцять п'ять років , щоб отримати першу лінію шедевра .
Вона сказала йому про химери Джонсі і про свої побоювання про те , що як би її подруга , легка , немов листочок , не відлетіла кудись , коли зв’язок зі світом стане ще слабшим .
Старий Берман з червоними від сліз очима викрикнув своє обурення щодо таких ідіотських уявлень .
Що , — несамовито кричав він , — хіба є десь люди на землі , які вмирають через те , що листя осипається з плюща ?
Я ніколи не чув такої нісенітниці .
Ні , я не буду позувати для відлюдниці з термітами в голові .
Як ти дозволила забивати голову такими дурницями ?
Ой , маленька бідолашна міс Джонсі .
