Ранок був вельми насичений .
Після безсонної ночі в поїзді я закинув речі на нову хату і побіг шукати швабру для прибиральниці , яка мала прийти о десятій .
Дорогою забіг взяти їжі в “ Dominos ” , прибіг акурат до прибуття майстра , який замінив замок у вхідних дверях .
Поки не прийшла прибиральниця , підключив Інтернет , обміняв віртуальні долари та повернув частину боргу Пруднікової .
Об одинадцятій я вже підходив до нового офісу на Олімпійській .
Стільки справ вдалося успішно зробити в проміжку з восьмої до одинадцятої !
Дорогою зустрів Ігоря .
З’ясувалося , що він працює в сусідній будівлі і може бачити наш офіс , коли спускається сходами .
Офіс , до речі , в них новий , вони тільки сьогодні в нього переїхали .
Це офіс відкритого типу , кухня відокремлена прозорою стінкою так само , як і переговорні кімнати .
Столи стоять великі , їх можна регулювати за висотою аж до перетворення в стіл для стояння .
Монітор особисто мені дали величезний , дюймів , може , 29 .
У багатьох стоять кронштейни з двома моніторами .
Крісла дуже зручні .
На кухні годують обідами та вечерями , причому не порційно , як було в Murano , а просто приносять багато їжі , і кожен накладає скільки хоче .
Також безкоштовно можна брати багато всяких дрібниць для перекусів ( шоколадки , горіхи , печиво смачне , цукерки і таке інше ) та напої ( кока-кола , соки , смузі , боржомі , пиво модняве , сидр та багато всього іншого ) .
У понеділок я нарешті набрався духу і поговорив із Сергієм , що я хочу звільнитися .
Він , звичайно , вже був трошки підготовлений нашою розмовою в барі “ Чураско ” ( див . нижче ) , але він не чекав , що це станеться так швидко .
Як мені здається , він засмутився і ходив таким весь тиждень .
Гадаю , я змусив його замислитися , чи правильно він робить , що продовжує працювати тут вже п’ять років .
Тут мушу розповісти докладніше , чому саме я вирішив звільнятися .
Над цим я думав вже , мабуть , рік ба й навіть і більше — відтоді , як закінчив училище та стало очевидно , що робота в мене доволі нудна .
Під час прогулянки ми спочатку каталися на машинці ( це така сучасна форма самокату , як я розумію , по суті самокат з чотирма колесами ) , а потім пускали кораблі в калюжах .
Відносини з калюжами в нас просто чудові .
Всі перехожі та діти навколо завжди або заздрять , або шоковані , або водночас заздрять та шоковані .
Бо в Улясі є чудові гумові чоботи та ще більш чудовий комбінезон Reima ( з великої літери , бо час від часу Уляся звертається до нього як до живого ) , а також брезентові рукавички .
У такому одязі можна бовтатися в калюжах як завгодно , чим Уляся радо користується :).
Нарешті до нас у гості прийшов Вася з Оленою .
Якщо не враховувати Вероніку з Сашею , які пили в нас годину , але прийшли забрати стільницю ; то це перші наші новосільні гості .
Подарували нам вишиту скатертину з серветками .
Я знаю , що такі продаються в “ Країні ” , і то , напевно , недорого , але ж яка вона крутюща !
В принципі добре посиділи .
Частували їх картоплею , сосисками та смачним салатом із сиром фета .
А ми з Васею щось трохи перебрали : спочатку випили пляшку легкого французького вина ( купив випадково , піддавшись маркетингу , " французьке вино всього лише за 49 грн . " ) , а потім ще 0 . 75 пляшку вермуту “ Шабо ” .
Якщо врахувати , що за міцністю воно , як портвейн , то виходить багато .
В Олени вже великий - превеликий живіт .
Вона каже , що й не знає , як доносить його аж до Нового року .
Ім’я , до речі , ще не вигадали .
Купили дитячий візок та повним ходом роблять ремонт .
А ще Вася завершив курси для молодих татусів :).
Прийшли вони десь о третій , а пішли о дев’ятій .
Уляся пропустила свій денний сон , тому заснула , трохи не дочекавшись відходу гостей , і проспала аж до ранку .
А ми зі Світланкою подивились трошки " Кін-Дза-Дза " та теж поснули .
Забув ще написати , вранці до нас приходили з вентиляційної служби прочищали вентиляцію , бо щось не було тяги .
Така мила молода пара , жіночка та чоловік , зовсім не схожі на те , як ми уявляли собі пічників .
Кажуть , що витягли з вентиляції рулон руберойду .
Отаке .
