Але , відхиляючись трохи від теми , як це роблять погані письменники , я був одурманений сентиментальною м'якістю .
Я побачив Марту Магнум і став належати їй .
Їй було вісімнадцять , вона була білого , як слонова кістка , кольору клавіш нового піаніно , красива , одержима вишуканою серйозністю і жалюгідним зачаруванням наївного ангела , була приречена жити в маленькому , нудному місті - прерії Техасу .
Вона мала дух та шарм , який давав їй можливість виривати рубіни - малину з корони Бельгії або будь-якого іншого показушного королівства , але вона цього не знала , і я не дав їй знати цього .
Як бачите , я хотів отримати та утримувати Марту Магнум .
Я хотів , щоб вона була вірна мені , щоб прибирала мої капці та трубку щодня туди , де я не зміг би їх знайти ввечері .
