Але , відхиляючись трохи від теми , як це роблять погані письменники , я був одурманений сентиментальною м’якістю .
Я побачив Марту Магнум і захопився нею .
Їй було вісімнадцять , вона , кольору білих , як слонова кістка , клавіш нового піаніно , красива , одержима вишуканою серйозністю і жалюгідною чарівністю наївного янгола , була приречена жити в маленькії нудній прерії - місті Техасу .
Вона мала дух та шарм , який давав їй можливість виривати малинові рубіни з корони Бельгії або будь-якого іншого показового королівства , але вона цього не знала , і я не давав їй про це дізнатися .
Як бачите , я хотів отримати та утримувати Марту Магнум .
Я хотів , щоб вона була вірна мені , щоб прибирала щодня мої капці та люльку туди , де я не зміг би їх знайти увечері .
