Левій відскочив від столу , дико озираючись , і вигукнув :
— Хто це зробив ?
— Не ревнуй , — з оскалом відповів Пилат і потер руки , — боюся , мав він шанувальників і окрім тебе .
— Хто це зробив ? — пошепки повторив Левій .
Пилат відповів йому :
— Це зробив я .
Левій відкрив рота , дико подивився на прокуратора , а той сказав :
— Цього , звичайно , замало зробленого , але все ж це зробив я .
— І додав : — Ну , а тепер візмеш що - небудь ?
Левій подумав , пом’якшав і нарешті відповів :
— Накажи дати мені шматочок чистого пергаменту .
Минула година .
Левія не було в палаці .
Тепер тишу світанку порушував лише тихий шум кроків вартових у саду .
Місяць швидко вицвітав , на іншому краю неба було видно білувату плямку ранкової зірки .
Ліхтарі давно згасли .
На ложі лежав прокуратор .
Підклавши руку під щоку , він спав і дихав беззвучно .
Поруч із ним спав Банга .
