Для чого нам школа ?
Ніби проста відповідь на це запитання : для здобуття знань .
Але мені здається , що її основна мета — виховати добру молодь , свідоме покоління .
Виховати так , щоб учні не боялися і не лінувалися повертатися до неї знову і знову .
Щоб не сахалися України і всього з нею пов'язаного .
І не втікали за кордон .
Нижче хотіла би поділитися власним висловленням із ЗНО на цю тему і спитати вашої думки про нього .
Проблема еміграції завжди була досить гострою в українському суспільстві .
Різне ставлення до співвітчизників , які виїжджають за кордон , зумовлене протилежними поглядами на це питання .
Моя думка така : я переконана , що в складних політичних умовах еміграції реально бути патріотом , але у сучасній Україні неприпустимо " тікати з корисливою метою ” .
Чому я так думаю ?
З одного боку , хочу зазначити , що людина , якщо вона насправді любить державу , здатна діяти на її благо навіть на чужині .
Тут не можу не згадати видатних представників української інтелігенції ХІХ - ХХ століть , які , будучи вислані за кордон або переслідувані , залишалися гідними дітьми своєї нації .
Наприклад , Михайло Драгоманов видавав у Женеві політичний журнал " Громада " ; український Одіссей Євген Маланюк у Празі збурював своїм стилосом український народ , наголошуючи , що той " не паралітик і не лірник " і зможе побудувати власну державність .
Іван Багряний розповідав усьому світу про жахи СРСР — репресії , геноциди , табори ...
Ці та чимало інших особистостей , хоч і за кордоном , але були часточкою нашої землі ; їхнє серце було в Україні .
З іншого боку , варто наголосити , що , на жаль , еміграція іноді буває зовсім не вимушеною , а цілком усвідомленою та бажаною .
Багато моїх однолітків обирають навчання та працю за кордоном через вищі доходи , а жарти про " польську полуницю " вже стали нормою .
Боляче ...
Боляче через те , що Україні як ніколи потрібна сильна духом і розумом молодь , яка влиє енергію в Батьківщину .
На думку відразу спадають рядки з послання " І мертвим , і живим , і ненародженим ... " Тараса Шевченка :
Нема на світі України ,
Немає другого Дніпра ,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра !
Кобзар наголошує на одвічній , актуальній як тоді , так і зараз проблемі : люди з величезним і життєдайним потенціалом виїжджають геть .
Щоб будувати Україну , варто передовсім робити це тут , біля свого " фундаменту " , адже від себе не втечеш ...
Підсумовуючи сказане вище , ще раз хочу ствердити , що вважаю багатьох українських емігрантів надзвичайно свідомими та сповненими любові до Батьківщини людьми .
Проте у ХХІ столітті , в умовах незалежності , залишитися вдома означає внести свою лепту в розбудову держави , проявити національну відповідальність .
Якщо кожен дбатиме про це , матимемо величну , красиву та розвинену Україну !
