Наступного ранку рівно об одинадцятій годині, коли я сидів сам, дядько Том прийшов у готель з проханням, щоб лікар відвідав суддю Бенкса, який, як виявилось, був ще й мером, бо він тяжко захворів.
— Я не лікар. — сказав я. — Чому б вам не піти до лікаря?
— Пане, — сказав він, — лікар Хоскінс поїхав на 20 миль від міста, щоб побачити хворих.
Він єдиний лікар в місті, а судді Бенксу дуже погано.
Він послав мене,, щоб я спитав, чи погодитесь ви прийти.
— Як чоловік до чоловіка, — я сказав, — піду і огляну його.
Отже, я взяв пляшечку ліків "Recurrection Bitters" з мого ранця і пішов на схил до маєтку мера, міського будинку з розкішним дахом і двома залізними собаками на газоні.
