— Я не лікар. — кажу.
— Чому ти не підеш і не звернешся до лікаря?
— Босе, — каже він, — лікаря Хоскінса немає в місті, він пішов до хворого, що живе за двадцять миль звідси.
Це єдиний лікар в місті, і містеру Бенксу дуже погано.
Він послав мене, щоб я попросив вас прийти.
— Як людина до людини, - кажу я, — Я поїду й огляну його.
Отже, я поклав пляшку ліків у портфель та пішов угору до маєтку мера, найкращого будинку в селищі, з мансардним дахом та двома срібними псами на газоні.
Цей мер Бенкс увесь сховався у ліжку, що виднілися лише борода і ступні ніг.
Його нутро видавало шум, який міг почути кожен у Сан-Франциско, хто гуляв у парку.
Молодий чоловік стояв біля ліжка, тримаючи стакан із водою.
