Що не так з політикою сусідства ЄС?
Як стверджує Майкл Емерсон, розуміння історичного наративу формування Європейського Союзу може допомогти нам зрозуміти те, як ЄС розробляє свої політики.
Розширення Європейського Союзу в 2004 році не лише збільшило склад з 15 до 25 держав-членів, але й суттєво змінило підходи у формуванні зовнішньої політики ЄС.
Тому Європейську політику сусідства та процес розширення ЄС було розпочато фактично одночасно у 2004 році.
Через вступ ще десяти країн Брюсселю потрібно було швидко розробити узгоджену зовнішню політику щодо своїх нових сусідів, щоби виступити сильним і вигідним політичним і економічним партнером у регіоні.
Яка ціль політики сусідства ЄС?
Метою політики сусідства ЄС було проголошено запобігання виникненню нових ліній розділення між розширеним Євросоюзом та його сусідами і посилення процвітання, стабільності та безпеки усіх в регіоні.
Політика сусідства має в своїй основі «євроцентричні» цінності демократії, верховенства права та поваги прав людини.
Політика сусідства ЄС пропонує чотири пріоритетні напрями: належне врядування (good governance), спрямоване на створення справедливого, інклюзивного та стабільного суспільства з максимальною повагою до прав людини та громадянського суспільства; економічний та соціальний розвиток, створення робочих місць для молоді як ключовий захід для забезпечення економічної стабілізації в регіоні; співробітництво в секторі безпеки, здебільшого в галузі запобігання конфліктам, боротьби з тероризмом та політики протидії радикалізації; співпраця у сфері регулювання міграції та мобільності, яка стосується заходів із протидії нелегальної міграції, торгівлі людьми тощо.
Нарешті, увагу також приділяють енергетичній безпеці та кліматичним заходам.
Загалом ідея політики сусідства полягає в тому, щоб зробити сусідів країн ЄС більш схожими на них самих.
У цьому есе ми будемо торкатися певних проблемних питань на етапі формування політики сусідства, що спричинили необхідність її змін під впливом внутрішньо- та зовнішньополітичних викликів.
Дизайн політики.
Як стверджує Стефан Лене, сама ідея одного набору стандартів і процедур, що могли бути застосовані до всіх країн-сусідів Євросоюзу виявилась непридатною для ЄС: занадто амбітною для більшості партнерів і недостатньо привабливою для деяких із них.
Власне, концепція політики сусідства ЄС була сформована дещо поспіхом: Європейська комісія екстраполювала власний набір норм, законів та інструментів, не визначаючи при цьому, до якої міри закликати нових сусідів ЄС приймати aqui communitaire.
До того ж на етапі, коли офіційно було проголошено політику сусідства, тривав так званий Барселонський процес: переговори щодо посилення партнерства між країнами ЄС та країнами Середземномор’я.
Підписана у 1995 році Барселонська декларація передбачала співпрацю у трьох сферах задля «перетворення Середземноморського басейну на територію діалогу, обміну та співробітництва, що гарантує мир, стабільність і процвітання».
Серед цих трьох сфер уже було передбачено економічне і фінансове співробітництво і поступове утворення зони вільної торгівлі.
У 2008 році було утворено Середземноморський союз, який містить всі країни-члени ЄС та 15 країн Середземномор’я.
Після того, як Польща ввійшла до складу Європейського Союзу, вона заручилася підтримкою країн Балтії та Швеції у активному просуванні ідеї посилення впливу ЄС на східних сусідів.
Тож у 2008 році було проголошено Східне Партнерство.
Оскільки одна частина країн Євросоюзу була більше зацікавлена у співпраці з країнами Середземного моря, а інша, і, на мою думку, менш впливова — у співпраці зі східними сусідами, ідея єдиної політики сусідства зазнала краху ще на початку її формування.
«Туманні перспективи».
Нечіткі бенефіціари співпраці, натомість визначені зобов’язання.
Туреччина кейс.
Методологія вступу?
Чому так багато вимог до «друзів» ЄС?
Що означає бути сусідом ЄС?
Критика підходу «все, крім інституцій» (Романо Проді, президент ЄК).
Чи є політика сусідства ЄС тільки способом забезпечити мирних і безпечних сусідів?
FTA (Договори про вільну торгівлю) – це імпорт цінностей?
Зовнішньополітичні шторми.
Погіршення показників країн-сусідів.
Повільна реакція ЄС на революції, повстання у країнах-сусідах тощо.
Обмежена ефективність і вплив політики?
Натомість розглянемо питання її ефективності.
Під ефективністю ми розуміємо досягнення або ж прогрес у досягненні цілей у чотирьох ключових напрямах, перерахованих вище.
Результати підтримки Європейським Союзом двох регіонів Європейської політики сусідства (Схід та Південь) свідчать, що вплив Європейської політики сусідства на запуск реформ у сфері управління був обмежений.
Виділяються кошти (15,5 млрд євро!!) – як їх витрачають?
На що?
Своєрідний аудит політики.
Висновок
Більшість відомостей вказують на те, що ще занадто рано давати чітку відповідь з огляду на недавній характер ЄПС.
