"Пробач, — сказав я, — втім я не думаю, що ти знайдеш Джолнса".
Таксі зупинилося перед однією з найзахопливіших резиденцій на бульварі.
Туди-сюди перед будинком походжав чоловік із довгими червоними вусами та з маркою детектива, яка майоріє на комірі його пальто.
Зараз та тоді чоловік би зголив ті вуса, аби приховати лице, та тоді я б розпізнав одразу славетну візитівку великого детектива Нью-Йорка.
Джолнс тримав гострий погляд на двері та вікна будинку.
"Що ж, докторе, — сказав Найт, не стримуючи нотки тріумфу в його голосі, — ви бачили?"
"Це неймовірно, неймовірно! — я не міг втриматися вигукувати одразу, як таксі поїхало на дорозі назад.
— Втім, як ви це зробили?
Завдяки якому індуктивному процесу..."
