Беркутівці для росіян були потрібні тільки для того, щоб усередині українського суспільства знову закласти лінію розлому: міняти/не міняти.
Як на мене, відповідь непроста — міняти, бо кожен наш полонений має знати, що його витягнуть. Але всі беркутівці мали би бути давно засуджені реальними вироками.
Бо, не зробивши цього, маємо в майбутньому ймовірність повернення «ні в чому не винних», бо ми ж країна, яка поважає презумпцію невинуватості.
Все буде так, як із Портновим і Лукаш, усі звикнуть.
І всі такі лінії розлому закладаються тільки для одного — плодити в суспільстві ненависть  і відчуття несправедливості.
А це основні чинники, які ведуть до громадянських воєн, — справжніх чи вигаданих.
Нас, як баранчиків, заганяють у цей дискурс.
А президент, який вважає себе і свою команду прекрасними комунікаторами, попри щирі, сподіваюсь, наміри визволити хлопців з полону, абсолютно провалив комунікацію з суспільством і родичами героїв Небесної Сотні.
Я певен, що якби він проговорив це питання з родинами, то можна було б знайти розуміння і суспільну згоду.
Але все було зроблено по-тупому.
Треба тішитись, що полонених звільнять.
Але маємо зробити все, щоб влада зрозуміла, де вона провтикала і що так робити не можна, не виправдовуючи нікого.
І головне — не піддаватись паніці і знецінюванню один одного.
Бо це саме те, чого хоче Кремль.
Маємо вчитись грати в шахи
PS: забув написати тут про суддів і прокурорів.
Ой, не забув, що тут писати.
