"П'ять чого, дорогенька?
Скажи своїй Сьюді".
"Листків.
На стеблі плюща.
Коли останній впаде, я  також піду.
Я знаю, це вже три дні.
Чи лікар тобі не казав?"
"Ох, я ще не чула такої нісенітниці, — відповіла Сью зневажливо.
— Що мають старі листки плюща до твого одужання?
А тобі ж подобалось це стебло, неслухняна дівчинко.
Лікар сказав мені цього ранку, що твої шанси одужати — дай-но згадаю точно, що він сказав —він сказав, що шанси десять до одного!
Це ж такі самі шанси, які ми мали в Нью-Йорку, коли каталися на вуличних машинах чи проходили повз новий будинок.
Спробуй-но з'їсти трохи бульйону, і дозволь Сьюді вернутися до її малювання, щоб вона змогла його продати видавцю і купити портвейн для її хворої дитини і свинячі відбивні для себе жадібної.
