— П'ять чого, дорогенька?
Скажи своїй Сьюді.
— Листків.
На стеблі плюща.
Коли останній впаде, я мушу йти також.
Я знаю це вже три дні.
Чи лікар тобі не казав?
— Ох, я ще не чула такої нісенітниці, — поскаржилася Сью зі значною зневагою.
— Що мають старі листки плюща до твого одужання?
А тобі ж дуже подобалось це стебло, ти, неслухняне дівчисько.
Чому, лікар сказав мені цього ранку, що твої шанси одужати —  давай згадаємо точно, що він сказав — десять проти одного!
Чому, це ж такі самі шанси, які ми мали в Нью-Йорку, коли каталися на вуличних машинах чи проходили повз новий будинок.
Давай, спробуй з’їсти трохи бульйону і дай твоїй Сьюді повернутися до малювання, щоб вона змогла його продати видавцю і купити портвейн для її хворої дівчинки і собі, ненажері, свинячих відбивних.
