— Фарба? Дурня!
Невже вона ні про що вартісне не думає, приміром, про чоловіка?
— Чоловіка? — запитала Сью, з еврейською уїдливістю в голосі.
— Чи про чоловіка варто думати, але ж, ні, лікарю; нічого схожого.
— Отже, тоді це слабкість, — сказав лікар.
— Я зроблю усе можливе для науки, зважаючи на мої зусилля.
Але коли моя пацієнтка починає рахувати машини у власній поховальній процесії, я віднімаю п’ятдесят відсотків цілющої сили ліків.
Якщо ви вмовите її поставити одне запитання про фасон рукавів пальта з нової зимової колекції, я обіцяю один із п’яти шансів для неї замість одного з десяти.
Після того, як лікар пішов, Сью увійшла в майстерню й залила сльозами серветку вщент.
Потому вона майнула в кімнату Джонсі з її мольбертом, насвистуючи реґтайм.
