Насправді я не дуже люблю святкування.
Різдво — виняток.
Спочатку прикрашаємо ялинку...
Хоча ні, цілу ялинку вже давно не купляємо, бо багато мороки.
Одного разу повісили на вікно гілочку, іншого — малюнок ялинки, а як пощастить, то знаходимо в комірці штучну ялинку і прикрашаємо її.
Є щось дуже затишне в обрядах Різдва.
Вдень 6-го з мамою готуємо 12 страв, обов'язково кутю, а на Святвечір сідаємо з сім’єю та балакаємо, розхвалюючи, як все смачно.
Як була меншою, то ще й колядувала всім-всім родичам по телефону.
Сьомого, на Різдво, виходимо в центр міста, аби попити з людьми вина і погріти руки об пластянку, якщо грає музика, то і потанцювати.
На відміну від Великодня, Ісус не помирає та воскресає, а народжується.
Якось веселіше.
Наступне Різдво хочу відсвяткувати з татом в селі.
