Тут адміністратор підстрибнув і закричав так, що Римський здригнувся:
— Згадав!
Згадав!
У Пушкіно відкрилася нова чебуречна "Ялта"!
Все зрозуміло!
Поїхав туди, напився і тепер звідти надсилає телеграми!
— Ну, це вже занадто, — сіпаючись щокою, відповів Римський, і в очах його горів по-справжньому сильний гнів, — ну що ж, дорого йому ця прогулянка обійдеться, — тут він раптом спіткнувся і нерішуче додав: — Але як так, адже розшук…
— Це нісенітниця!
Його власні жартики, — перебив владний адміністратор і запитав: — А пакунок таки везти?
— Обов'язково, — відповів Римський.
І знову відчинились двері й увійшла ця сама...
"Вона", — чомусь із сумом подумав Римський.
І обидвоє встали назустріч поштарці.
Цього разу в телеграмі були слова: "Дякую підтвердження терміново п'ятсот розшук мене завтра вилітаю Москву Лиходєєв".
— Він із глузду з'їхав… — ледь чутно мовив Варенуха.
Римський у свою чергу задзвенів ключем, вийняв зі скриньки вогнестійкої каси гроші, відрахував п'ятсот рублів, зателефонував, вручив кур'єру гроші і послав його до телеграфу.
