Кімната
Високі стелі і зелені стіни.
Лисий сидить на підлозі із заплющеними очима в напрямку дверей, у які за секунду до цього, вибивши ногою, залетів озброєний бананом поліцейський і крикнув:
— Де ця мавпа!
— Мавпа?
— Жовта мавпа!!
Поки вони витріщалися один на одного, двері, які вціліли від потужного удару, повільно зачинилися зі звуком, що може означати лише одне: зсередини їх уже не відкрити.
— Не знаю, яка мавпа, але тепер ти тут застряг теж.
— Застряг?
Ти про двері? — поліцейський глянув на двері, на мить забувши, чому він так увірвався.
— Так вони відкриваються бананом.
Він у мене є.
Поліцейський, розвернувся і притулив банан до місця, де мала бути ручка, але нічого не відбулося.
Його очі розширилися ще більше, ніж це було до того, коли він був злий.
— Не розумію, але ж в моїй кімнаті він спрацював.
Якого?
— Банан відкриває двері? Схоже, ти тут давно.
— Ні, ні, ні.
Це все та мавпа!
Я її прикінчу!! — але скільки поліцейський не лупив двері ногами, їм було просто байдуже.
Кімнату наповнювали звуки води, що стікала трубами, і музика Бетховена, яка лунала невідомо звідки.
Лисий, підвівшись із підлоги, підійшов до поліцейського і поклав руку на плече:
— Не думаю, що двері відкриваються від твоїх стусанів.
— Але щось треба робити, — відповів поліцейський.
— Тоді візьмемо щось міцніше, ніж банан, і спробуємо виламати двері ним.
— Наприклад?
Лисий глянув на трубу, яка проходила через усю кімнату, і кинув.
