Левій відскочив від столу, дико озираючись, і вигукнув:
— Хто це зробив?
— Не будь ревнивим, — шкірячись відповів Пилат і потер руки, — я боюся, що у нього були шанувальники й окрім тебе.
— Хто це зробив? — пошепки повторив Левій.
Пилат відповів йому:
— Це зробив я.
Левій відкрив рота, ошаліло подивився на прокуратора, а той сказав:
— Цього, звичайно, малувато, але все ж це зробив я.
І додав: —Ну, а тепер візьмеш що-небудь?
Левій подумав, почав пом'якшуватися і, врешті-решт, відповів:
— Накажи дати мені шматочок чистого пергаменту.
Минула година.
Левія не було в палаці.
Тепер тишу світанку порушував лише тихий шум кроків вартових у саду.
Місяць швидко вицвітав, на іншому краю неба було видно білувату плямку ранкової зірки.
Ліхтарі давно згасли.
На ложі лежав прокуратор.
Підклавши руку під щоку, він спав і дихав беззвучно.
Поряд із ним спав Банга.
