Для чого нам школа?
Ніби проста відповідь на це запитання: для здобуття знань.
Але мені здається, що її основна мета — виховати добру молодь, свідоме покоління.
Виховати так, щоб учні не боялися і не лінувалися повертатися до неї знову і знову.
Щоб не сахалися України і всього з нею пов'язаного.
І не втікали за кордон.
Нижче хотіла би поділитися власним висловленням із ЗНО на цю тему і спитати вашої думки про нього.
Проблема еміграції завжди була досить гострою в українському суспільстві.
Різне ставлення до співвітчизників, які виїжджають за кордон, зумовлене протилежними поглядами на це питання.
Моя думка така: я переконана, що в складних політичних умовах еміграції реально бути патріотом, але у сучасній Україні неприпустимо "тікати з корисливою метою”.
Чому я так думаю?
З одного боку, хочу зазначити, що людина, якщо вона насправді любить державу, здатна діяти на її благо навіть на чужині.
Тут не можу не згадати видатних представників української інтелігенції ХІХ-ХХ століть, які, будучи вислані за кордон або переслідувані, залишалися гідними дітьми своєї нації.
Наприклад, Михайло Драгоманов видавав у Женеві політичний журнал "Громада"; український Одіссей Євген Маланюк у Празі збурював своїм стилосом український народ, наголошуючи, що той "не паралітик і не лірник" і зможе побудувати власну державність.
Іван Багряний розповідав усьому світу про жахи СРСР — репресії, геноциди, табори...
Ці та чимало інших особистостей, хоч і за кордоном, але були часточкою нашої землі; їхнє серце було в Україні.
З іншого боку, варто наголосити, що, на жаль, еміграція іноді буває зовсім не вимушеною, а цілком усвідомленою та бажаною.
Багато моїх однолітків обирають навчання та працю за кордоном через вищі доходи, а жарти про "польську полуницю" вже стали нормою.
Боляче...
Боляче через те, що Україні як ніколи потрібна сильна духом і розумом молодь, яка влиє енергію в Батьківщину.
На думку відразу спадають рядки з послання "І мертвим, і живим, і ненародженим..." Тараса Шевченка:
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра!
Кобзар наголошує на одвічній, актуальній як тоді, так і зараз проблемі: люди з величезним і життєдайним потенціалом виїжджають геть.
Щоб будувати Україну, варто передовсім робити це тут, біля свого "фундаменту", адже від себе не втечеш...
Підсумовуючи сказане вище, ще раз хочу ствердити, що вважаю багатьох українських емігрантів надзвичайно свідомими та сповненими любові до Батьківщини людьми.
Проте у ХХІ столітті, в умовах незалежності, залишитися вдома означає внести свою лепту в розбудову держави, проявити національну відповідальність.
Якщо кожен дбатиме про це, матимемо величну, красиву та розвинену Україну!
