Після того як  вимив посуд і вивів коней на свіжу траву, я перейшов убрід річку і пройшов свій шлях повільно через кедри — зупиняючись по дорозі до вершини, схожої на сідло.

Це був чудовий день. Ніколи в моєму житті я ще не бачив стільки пташок, так багато бабок, коників і таких крилатих і кусливих чудовиськ у повітрі і полях.

Я дослідив схил, що нагадував сідло, від підніжжя до вершини. Я не знайшов нічого, що стосувалося б закопаних скарбів. Не було ні гірки з каменів, ні старих слідів пожежі на деревах і жодних натяків на три сотні тисяч доларів, як стверджував документ старого чоловіка Рандла.
