Після того, як я вимив посуд і поставив коней на свіжу траву,  я перейшов вбрід річку і пройшов шлях повільно через кедри, зупиняючись дорогою до вершини, схожої на сідло.

Це був чудовий день. Ніколи в житті я ще не бачив стільки пташок, так багато бабок, коників таких крилатих і жалких польових чудовиськ у повітрі. 

Я дослідив схил, який нагадував сідло, від підніжжя до вершини. Я знайшов лише абсолютну відсутність хоча б одного знаку, що має стосунок до закопаних скарбів. Не було ні гірки з каменів, ні старих слідів пожежі на деревах, ані натяків на три сотні тисяч доларів, як вказувалось у документі старого чоловіка Рандла.
