— Фарба? Дурня! Невже вона ні про що вартісне не думає, приміром, про чоловіка?
— Чоловіка? — запитала Сью, з еврейською уїдливістю в голосі. — Чи про чоловіка варто думати, але ж, ні, лікарю; нічого схожого.
— Отже, тоді це слабкість, — сказав лікар. — Я зроблю усе можливе для науки, зважаючи на мої зусилля. Але коли моя пацієнтка починає рахувати машини у власній поховальній процесії, я віднімаю п’ятдесят відсотків цілющої сили ліків. Якщо ви вмовите її поставити одне запитання про фасон рукавів пальта з нової зимової колекції, я обіцяю один із п’яти шансів для неї замість одного з десяти.
Після того, як лікар пішов, Сью увійшла в майстерню й залила сльозами серветку вщент. Потому вона майнула в кімнату Джонсі з її мольбертом, насвистуючи реґтайм.
