Кімната

Високі стелі і зелені стіни. Лисий сидить на підлозі і зі заплющеними очима дивиться на двері, в які за секунду до цього вибити ногою залетів поліцейський, озброєний бананом і криками:
— Де ця мавпа!
— Мавпа?
— Жовта мавпа!!
Поки вони витріщалися один на одного, двері, які вціліли від потужного удару, повільно зачинились, зі звуком, що може означати тільки одне — зсередини їх уже не відчинити.
— Не знаю, що за мавпа, але тепер ти тут застряг теж.
— Застряг? Ти про двері? — поліцейський глянув на двері, на мить забувши, чому він так увірвався. —Та вони відчиняються бананом. Він у мене є.
Поліцейський розвернувся і притулив банан до місця, де мала бути клямка, але нічого не відбулося. Його очі розширились ще більше, ніж це було до того, коли він був злий.
— Не зрозумів, але ж у моїй кімнаті він спрацював. Якого?
— Банан відчиняє двері? Схоже, ти тут давно.
— Ні, ні, ні. Це все та мавпа! Я її прикінчу!! —але скільки поліцейський не лупив двері ногами, їм було просто байдуже.
Кімнату наповнював звук води по трубах і музика Бетховена, яка лунала невідомо звідки. Лисий, підвівшись з підлоги, підійшов до поліцейського і поклав руку на плече:
— Не думаю, що двері відчиняться від твоїх стусанів.
— Але щось треба робити, — відповів поліцейський.
— Тоді спробуємо взяти щось міцніше забанан і спробуємо виламати двері ним
— Наприклад?
Лисий глянув на трубу, яка йшла через всю кімнату, і кинув.
